Нещодавно у запорізьких поціновувачів сучасного українського театру було справжнє свято. Завдяки Театральній Агенції K&GT Entertainment Group Ltd (Олександр Третяченко, Олена Гранішевська) до Запоріжжя завітав Київський театр «Золоті ворота», який привіз до нашого міста виставу за твором Івана Франка «Украдене щастя».

Постановку показали на сцені ПК «Металургів».

Для того, щоб переконатися в тому, що цей візит став подією у культурному житті Запоріжжя, достатньо пригадати лише те, що у 2017 році українські театральні критики відзначили цю роботу молодого та надзвичайно талановитого режисера Івана Уривського премією «Дзеркало сцени». Вистава «Украдене щастя» з’явилася на сцені Театру «Золоті ворота» у 2016-му році й відразу ж здобула схвальні відгуки як критиків, так і пересічних глядачів. Її щасливе сценічне життя продовжується й до сьогодні.

«Украдене щастя» – одна з найвідоміших п’єс геніального Івана Франка, яка не втратила своєї актуальності й в наш час. Саме тому, що питання людського щастя, людської долі та моралі – вічні. Багато режисерів зверталися до цього драматургічного матеріалу в різні роки. Театрали із стажем, безумовно, пам’ятають  постановку Сергія Данченка, яку він здійснив у 1979 році, в Національному театрі ім. І.Франка. Одну з ролей в ній виконував незабутній Богдан Ступка.

 

Але режисерське трактування класичного матеріалу, яке пропонує Іван Уривський, здається, не схоже на жодну з попередніх спроб втілити на сцені твір Франка. В його версії «Украдене щастя» – це більше, ніж соціально-побутова п’єса. Це – пластична драма, в основі якої взаємини всередині любовного трикутника, оповиті містичною атмосферою та напруженим очікуванням.

Головні герої у виконанні Дмитра Олійника (Микола), Андрія Поліщука (Михайло) та Богданни Шуманської (Анна) відчайдушно намагаються знайти своє примарне щастя, яке кожен з них, за різних обставин, втратив. Але чи ні найголовніше питання: «Хто ж таки в кого вкрав щастя?» залишається без відповіді. Бо, по великому рахунку, в тому, що так сталося, винуваті всі.

Крім того, що Івану Уривському вдалося так обіграти класику, що глядач дивиться на сцену, затамувавши подих, до очевидних плюсів вистави слід також віднести створення надзвичайної форми дійства, в якій актори почуваються дуже органічно. А саме вдале поєднання у театральному дійстві реального  та містичного світів. «Мені здалося, що тут повинні зійтися два світи – побутовий світ Миколи (як господаря) та потойбічний світ Михайла, який є руйнуючою силою у Франка. Таким чином ми намагалися створити міст між реальним та містичним світами. На ньому, в результаті,  й розгортається сюжет нашого «Украденого щастя», – розповідав в одному з своїх інтерв’ю Іван Уривський.

Дійсно, впродовж вистави глядач бачить, як двоє чоловіків – звичайна земна людина Микола та невидима потойбічна сила (чи то відьмак, чи то привид) яку уособлює Михайло, намагаються перетягнути у свої виміри Анну. Але, здається, жінка вже й сама не усвідомлює, кого вона більше кохає. Уважному глядачеві це дає ще один привід замислитися над проблемою вибору.

Не можна не відзначити й акторські роботи. Молоді виконавці працюють на оголеному нерві, повністю віддаючи себе глядачеві. Але все ж таки, невеличкий суб’єктивізм ми собі дозволимо. На наш погляд не буде перебільшенням зауважити, що найбільш вигідно на тлі своїх сценічних партнерів виглядає Дмитро Олійник, що втілив у виставі образ Миколи. До речі, він є володарем премії «Київська пектораль-2016» у номінації «Кращий акторський дебют». У деяких сценах він піднімається до вершин трагізму, чого ти ніяк не очікуєш від актора такого віку. Але, як кажуть, що є, то є.

Щастя, украдене на сцені, у цей незабутній вечір повернулося до людей, які знаходилися у глядачевій залі. За це вони подякували столичним гостям оплесками та квітами. Відверто кажучи, бачити вистави такого рівня для нашого міста – розкіш. Тому дуже хочеться,  щоб такі зустрічі продовжувалися й надалі. Впевнений, хто мав змогу відвідати виставу, погодяться – приїзд Театру «Золоті ворота» до нашого міста, був, наче ковток свіжого повітря. Без сумніву, запорізькі прихильники актуального театру запам’ятають цю подію надовго.

Після вистави  ми поспілкувалися з акторами.

Андрій Поліщук (Михайло):

– Коли я навчався в університеті, наш майстер – видатний режисер Едуард Митницький, який, на превеликий жаль, нещодавно пішов з життя, завжди казав, що п’єса Франка «Украдене щастя» – це не українська драматургія, а твір світового рівня. І що втілити образ Михайла – це мрія кожного чоловіка-актора. Тому я, навіть, й не смів сподіватися, на це. Але, коли сталася нагода, я спробував, й, чесно скажу, в захваті! Робота над цією виставою для мене – неоціненний досвід. Дуже гарні сценічні партнери і талановитий режисер Іван Уривський. Він вміє зібрати навколо себе однодумців. Під його керівництвом всі актори, й, навіть, цехи, працюють у цілковитій гармонії. Так і повинно бути. Всі вистави, як і діти, мають народжуватися у любові й повазі колег одне до одного.

Дмитро Олійник (Микола):

– Звичайно, Микола  для мене, – це нещасна людина, яка під впливом обставин стає заручником своїх страхів, власної невпевненості та рабської психології. Але, незважаючи на це, в ньому є вогник боротьби. Він намагається боротися за своє щастя. Я завжди хочу виправдовувати своїх персонажів. Можу засуджувати їх як людина, та мені завжди цікаво знати, що підштовхнуло мого героя до того чи іншого вчинку. Але це не значить, що всі вони хороші та припустимі. Так є й у цій виставі.

Богданна Шуманська (Анна):

–В цій виставі я працюю тільки рік з двох років її існування. Моя героїня нічим не схожа на мене. Характер Анни мені не близький. Але, створюючи цей образ, було дуже цікаво зрозуміти мотиви, якими керується ця жінка у своїх вчинках. Це моя перша роль у сценічному втіленні української класики. Робота була для мене дуже цікавою. Такі образи дають можливість набувати акторського досвіду, розвиватися як особистості та крокувати вперед.

Артур БАГРІЙ, фото Олега ВАЛИКА

Читайте также: «Світ уявних картин»: путешествие, которое не забыть

Не тільки про любов… У Запоріжжі відбулася прем’єра вистави «Офіс на двох», – ФОТО

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

67 − 59 =