Традиційно видавничими центрами України вважаються Київ, Харків та Львів. За даними Книжкової палати України, саме ці міста випустили найбільше книжкової продукції за 2016 рік: Київ – 7082 назв, Харків – 5262, Львів – 1509. Саме тут зосереджено найбільше великих видавництв, які охоплюють український ринок, та навіть вийшли на міжнародний.
Традиційно видавничими центрами України вважаються Київ, Харків та Львів. За даними Книжкової палати України, саме ці міста випустили найбільше книжкової продукції за 2016 рік: Київ – 7082 назв, Харків – 5262, Львів – 1509. Саме тут зосереджено найбільше великих видавництв, які охоплюють український ринок, та навіть вийшли на міжнародний.
Однак окрім видавництв, які активніші в медійному просторі, в Україні функціонує безліч регіональних видавців. Ці гравці ринку обрали своєю цільовою аудиторією насамперед місцевих жителів. Вони видають брошури про видатних земляків, краєзнавчі видання, путівники по місцевості, історичні довідники та видання культурного спрямування.
Хоча оформлення і дизайн часто не найкращі, як і часом дивує спектр видавничого портфеля, але маленькі регіональні видавництва та їхні книжки створюють потрібну українському ринку різноманітність та автентичність, а в контексті децентралізації набувають особливої актуальності.
Під час пошуку інформації ми натрапили на безліч важливих та цікавих видань, які здебільшого ховаються від читачів у книгарнях-мережах.
«ІнтролігаТОР», Черкаси
Цього року це найстаріше черкаське видавництво відсвяткувало своє 22-річчя. За цей час під його логотипом вийшло друком понад 1000 назв книг. Наразі в редакції працює сім людей, у тому числі – з інвалідністю, а директор видавництва Олександр Прилуцький працює, маючи вади зору.
– Одна з найяскравіших новинок нашого видавництва – це повне зібрання творів автора Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр». Вперше в Україні в одній книжці опубліковані усі твори автора, які раніше не друкувались, або друкувались окремими виданнями. Також виданий дев’ятий том науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією, – розповідає представниця видавництва «ІнтролігаТОР» Наталія Годлевська.
«Волинські обереги», Рівне
Для видавництв із регіонів є різні шляхи знаходження коштів для видання проектів. Один із них – пошук замовників і спонсорів. І саме вони зазвичай стають головними промоутерами та розповсюджувачами видань.
Саме за таким принципом працюють «Волинські обереги». За останні три роки видавництво видало понад 200 назв книжок, а це – щочетверте видання Рівненської області.
Видання, які викликають у команди особливу гордість: «Рівне-720. Від давнини до сучасності» – збірник матеріалів та документів, у якому висвітлюється багата історія Рівного; більшість архівних документів опублікували вперше. А також книжка краєзнавця та професора Яґеллонського університету «Рівне. Мандрівка крізь віки: нариси історії міста».
«Видавництво Олександри Гаркуші», Ужгород
Ілюстраторка Олександра Гаркуша заснувала приватне видавництво в 2005 році. Асортимент виданих книг досить широкий: художня, дитяча, науково-популярна та краєзнавча література. Особлива увага редакції зосереджена на мистецьких виданнях.
– Ми не можемо вважати себе абсолютно ізольованими від видавничого процесу в Україні та від центру, маємо нагороди закордоном. Наше видавництво є активним учасником книжкових виставок, рейтингів, фестів, презентацій, майстер-класів, – розповідає власниця видавництва.
Найважливішими виданнями стали саме мистецькі книжки: фотоальбом «Скарби закарпатського краєзнавчого музею», підготовлений працівниками цього музею, «Таємниця Ерделі» Олександра Гавроша, фотоальбом «Музей народного життя Володимира Микити» та збірка дитячої поезії «І з котом, і без кота» Володимира Фединишинця.
«Брама-Україна», Черкаси
Видавництво, розташоване в Шевченківському краю, повністю відповідає цьому тематично та ідейно. Основна тематика – шевченкознавство, а також краєзнавство, історія, культурологія та інші. Видавництво існує з 2004 року під керівництвом тандему Олександра Третьякова та Ольги Вовчок. Особливу увагу приділяють творам Тараса Шевченка та Василя Симоненка.
«Українське Народознавство», с. Опішне
По-справжньому унікальне видавництво заховалося в Полтавській області. «Українське Народознавство» – це видавничий осередок в Україні, що розташований у сільській місцевості. Видавництво з’явилося наприкінці 1992 року як спільна ініціатива відділу культури Полтавської облдержадміністрації та Державного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Особливість – у тематиці: видання присвячені українському гончарству та керамології.
Попит на ці книжки є завжди. Оскільки вони вузькоспеціалізовані, то й цікавляться ними лише окремі читачі, які працюють у цій сфері, або мають особисте зацікавлення. І звісно, більше купують все ж науково-популярнівидання, де про гончарство написано зрозуміло та доступно.
Крізь терни до читачів
Регіональні видавці з ідейними книжками та прагненням забезпечити місцеве населення цікавою літературою – маленькі супермени галузі, які щодня долають безліч перешкод.
– Раніше діяла Всеукраїнська система книгорозповсюдження книг («Укркнига», «Укрдрук», «Споживспілка»), проте після її знищення видавцям треба шукати шляхи збуту продукції, яка є дуже специфічною в регіонах. Адже хліб люди можуть купувати щодня, а от книги – навряд. Тому для того, щоб книга знайшла свого читача, треба займатись рекламою, на яку у регіонального видавництва, зазвичай, коштів обмаль, – розповідає Наталія Годлевська, представниця видавництва «ІнтролігаТОР».
Про проблеми в розповсюдженні книг говорить і директор «Волинських оберегів» Віталій Власюк: «Якщо книги й потрапляють на полиці книгарень, то лише з ініціативи автора і при зацікавленості книгарень. Націнка в книготорговельних мережах сягає 50 – 70% від собівартості, тому книги “виростають” в ціні. Та й продаватися вони можуть дуже тривалий термін. У рівненських книгарнях ви рідко знайдете книгу місцевого автора».
– Ми випускаємо багато книжок на замовлення. Коли друкуємо книгу своїм коштом – співпрацюємо з книгарнями, які беруть її на реалізацію. Досвіду співпраці з великими мережами останніми роками, на жаль, не маємо, – ділиться досвідом директор видавництва «Дике поле» (Запоріжжя) Олександр Лазутін.
Наклади та ціни
Сьогодні є тенденцію до зменшення накладів книг. Середній тираж складає 300 примірників для художньої літератури, 100 – для наукових праць, монографій.
– Наклад понад 500 примірників – рідкісне явище для Рівного, принаймні для нашого видавництва, – говорить директор «Волинських оберегів» Віталій Власюк.
Усупереч всім проблемам, які існують з накладами, навіть на регіональному рівні можливе створення справжнього бестселера. Найяскравіший приклад – книга-сповідь волонтера Валерія Макеєва, який пройшов Схід, «100 днів полону, або позивний «911». Видана у 2015 році у видавництві «Брама-Україна», а зараз, що цікаво, перевидається у харківському видавництві «Фоліо». За два роки розійшлося 3000 примірників.
Звісно, держава підтримує регіональне книговидання не більше, ніж всеукраїнське. Однак існують програми обласних та міських рад, які фінансують видання окремих книжок, а також регіональні книжкові ярмарки та фестивалі, які стають чудовим майданчиком для продажу.
– Комерційний тираж може продаватися кілька років. Потрібні склади, облік тощо. Доводиться, окрім книговидання, розпорошувати увагу на інші види поліграфії, які дають швидкий прибуток. А улюблена справа – залишається тільки творчістю, – зізнається Ольга Вовчок.
Та окрім недоліків роботи в регіонах, варто пам’ятати про те, що кожне видавництво приносить свій власний важливий внесок в українську видавничу справу. Регіональні видавці упевнені, що і в наш час у будь-якій точці України можна працювати та створювати хороші книги, робити з них мистецькі витвори.
Юлія КЛЕБАН
