Чарівність пластики минулого століття розкриває нова виставка Запорізького обласного краєзнавчого музею. На ній представлені близько трьох сотень порцелянових, фаянсових, бронзових, залізних, кришталевих та мармурових статуеток, різноманітних за часом виробництва і темами. Всі вони або із архівної колекції, або є дарами приватних осіб. Деяким із виробів – понад сто років.
Чарівність пластики минулого століття розкриває нова виставка Запорізького обласного краєзнавчого музею. На ній представлені близько трьох сотень порцелянових, фаянсових, бронзових, залізних, кришталевих та мармурових статуеток, різноманітних за часом виробництва і темами. Всі вони або із архівної колекції, або є дарами приватних осіб. Деяким із виробів – понад сто років.
Участь у весняній виставці «Чарівний світ пластики XX століття», яка вражає витонченими і дуже цінними бронзовими жінками часів старого Олександрівська, прийняв і запорізький колекціонер Валерій Гуща. Тут демонструється його унікальне зібрання виробів з зеленого чи рожевого бісквіту (порцелянова маса – прим. авт.) періоду модерну, створеного різними фабриками в Російській імперії і Західній Європі.
Їм більше 80 років, але клейма майстрів відсутні. Сленговою мовою цей бісквіт, виконаний у пастельних тонах, називають «зеленка». Наприклад, на одній прикрасі ми бачимо, як хлопчик тікає від собаки. А найстаріші фігурки, представлені знавцям і любителям історії, – статуї атлетів і жінок, вироблені ще в ХІХ ст. з каслинського лиття.
На відкритті експозиції завідувачка відділу історії краю Запорізького обласного краєзнавчого музею Зоя Попандопуло розповіла, що під час підготовки виставки було отримано багато подарунків як від співробітників музею, так і мешканців міста.
– Протягом історії цивілізації, починаючи з Давньої Греції, люди любили прикрашати свої будинки подібними речами, – говорить наша співрозмовниця. – В Україні це набуло особливої популярності у ХІХ-ХХ століттях: такі вироби передавали від бабусі до онучки. Ми зрозуміли, що великий пласт культури йде від нас і може скоро зникнути, тому почали збирати цю колекцію. На виставці ви можете побачити навіть копію фігури Венери Мілоської – богині любові і краси, одну із найзнаменитіших статуй Лувру! Її для виставки презентував Запорізький національний університет, – зазначила Зоя Попандопуло.
Цікаво, що порцелянові статуетки вперше були створені в Китаї – батьківщині порцеляни. Секрет її виробництва відкрився європейцям в 1709 році, тоді й розпочався справжній бум збирання іграшкових фігурок. Венеціанські майстри створили немало шедеврів. За останні століття неодноразово змінювалися естетичні уподобання, але такі статуетки завжди залишалися тими предметами, присутність яких в інтер’єрі оцінювалася як зразок витонченого смаку і почуття стилю.
В експозиції представлена порцеляна часів кінця Російської імперії. Пізніше, у колишньому СРСР, працювали близько трьохсот порцелянових, фаянсових та майолікових заводів. Історія багатьох із них бере свій початок ще у XVIII-XIX століттях. Фарфоро-фаянсова промисловість об’єднувала виробництво господарського та художньо-декоративного фарфору, фаянсу і майоліки. Основна сировина – каолін, польовий шпат, кварцовий пісок, пластична глина і бентоніт.
Запорожці можуть побачити безліч німецьких речей, бо жителі Олександрівська до 1917 року часто їздили до Європи як туристи, привозили одяг і прикраси чи виписували поштою або залізничною доставкою меблі, картини, статуетки. Крім того, у музеї працює зала археології, де знаходяться справжні статуетки античного періоду, наприклад, Деметра – богиня родючості, покровителька землеробства, та чисельні образи скіфів.
Згідно історії, в 1913 році в Україні було розташовано 9 із 36 заводів з виробництва порцеляно-фаянсових виробів у Російській імперії. Наприклад, Межигірська фаянсова фабрика (заснована 1798 року), Городницький (1799) та Баранівський (1802) заводи. У 1945-му був створений Київський експериментальний кераміко-художній завод, а після закінчення війни почалася реконструкція старих і спорудження нових підприємств. Станом на початок 1984 року на території нашої країни діяли 18 підприємств цієї галузі, чиї вироби відтворювали культуру, побут, одяг і навіть зачіски тієї епохи.
Невичерпною фантазією та великою майстерністю вражають роботи майстрів с. Опішні. Родзинкою експозиції є опішнянська майоліка (керамічні вироби із обпаленої глини, вкриті глазур’ю та фарбами) – твори всесвітньо відомого гончара Івана Білика, що власноруч створював гарних левів і коників. Деякі його статуетки наукові працівники купили у… торговців-«стихійників» на Бабурці. Наприклад, їжачок із клеймом автора коштував всього 120 гривень!
Поспішайте побачити експозицію «Чарівний світ пластики XX століття», яку працівники музею створили просто для душі, та, можливо, доповнити її новими артефактами із домашньої колекції.
Вікторія ШЕПЕЛЕВА, фото автора
