Про необхідність обирати сімейного лікаря в Україні розмови точаться давно. І ось година «Х» наближається: уже з квітня кожен українець повинен визначитися з сімейним лікарем. Чим саме може допомогти фахівець загального профілю, ми вже обговорювали в попередніх випусках газети. Сьогодні ж – кілька слів про те, як правильно обрати педіатра для дитини, терапевта для дорослого або сімейного лікаря для родини та навіщо це робити взагалі.

Поделиться

Про необхідність обирати сімейного лікаря в Україні розмови точаться давно. І ось година «Х» наближається: уже з квітня кожен українець повинен визначитися з сімейним лікарем. Чим саме може допомогти фахівець загального профілю, ми вже обговорювали в попередніх випусках газети. Сьогодні ж – кілька слів про те, як правильно обрати педіатра для дитини, терапевта для дорослого або сімейного лікаря для родини та навіщо це робити взагалі.

По-перше, слід обрати фахівця, з яким, на вашу думку, у вас і членів родини (у разі підписання договору з сімейним лікарем) складуться хороші ділові стосунки, побудовані, насамперед, на професіоналізмі та довірі. Якщо ви вже маєте такого лікаря, вважайте, що половина справи зроблена. Залишилось заповнити декларацію – і спокійно ходити на прийоми. Якщо ж лікар, котрий вас веде нині, не влаштовує, час шукати іншого.

– Тут допоможуть друзі, знайомі, сусіди, радіо, Інтернет (зокрема, сайти департаментів охорони здоров’я), газети й навіть сама медична установа. У кожному закладі мають розміщуватися стенди з інформацією про фахівців: їх стаж, категорія тощо, – говорить головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Людмила Стецюк. – Між тим, якщо вас навіть віднесли до певного лікаря автоматично, наприклад, за існуючим раніше розподілом на дільниці, не панікуйте – фахівця можна змінити. При цьому ваш новий спеціаліст зовсім не обов’язково повинен працювати в сімейній амбулаторії, де ви обслуговувалися до підписання декларації.

До речі, декларація (див. фото – прим. авт.) – це документ, який регулює стосунки пацієнта з тим чи іншим лікарем. Складається він з трьох розділів. У першому зазначаються особисті дані пацієнта, для дітей – відомості про батьків або опікунів. У другому розділі йдеться про лікаря, а у третьому – про Центр, де вам надаватимуть послуги, комунальний чи приватний – обирати самому пацієнту. Підписати декларацію можна в будь-який час, навіть при першому зверненні. Для цього при собі необхідно мати паспорт та ідентифікаційний код.

Термін дії такої угоди необмежений (звісно, якщо ви не захочете укласти її з іншим фахівцем). І хоча за законом для вибору фахівця відводиться мінімум увесь 2018 рік, пам’ятайте: якщо обраний вами лікар уже обслуговує дві тисячі (педіатр – тисячу) пацієнтів, вам можуть відмовити в підписанні документу саме з ним. Та все ж таки укласти декларацію, вказавши свої дані, просто необхідно, навіть тим, хто до медичних установ практично не звертається.

– Перш за все слід відвідувати хоча б раз на рік свого лікаря в профілактичних цілях. Адже хворобу легше попередити або лікувати на ранній стадії ,- пояснює Людмила Стецюк. – Окрім того, не маючи такого документу, або відмовившись у декларації вказати номери паспорту та ІНН, пацієнт ускладнить собі життя. Йому доведеться при кожному зверненні мати при собі паспорт і код, їх ксерокопії, заповнювати декларацію. Потім документ відправлять до Національної служби здоров’я України, яка зробить запит до міграційної служби, і лише після цього дасть дозвіл на обслуговування і сплатить за це, – зазначає Людмила Стецюк.

Ініціювати підписання документу мають право і пацієнт, і лікар. А ось анулювати домовленість легко лише пацієнту. Для цього він просто заповнює нову декларацію, де вказує ім’я іншого лікаря. Коли документ потрапляє до єдиної бази, старий автоматично втрачає чинність. Медику ж відмовитись від пацієнта дозволяється лише в тому випадку, якщо в нього вичерпаний ліміт на укладання декларацій (про що ми вже говорили вище – прим. авт.), а також у випадках, передбачених в Основах законодавства у статті 34: «Невиконання хворим медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку медичного закладу». Проте тільки за умови, що це не загрожуватиме життю самого пацієнта і здоров’ю населення загалом. Хронічні захворювання, вік, стать, соціальний статус, матеріальне становище, реєстрація місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством, не можуть бути підставою для відмови лікарем у підписанні договору.

Щоправда, хоча вибір терапевта для дорослого пацієнта, педіатра для дитини або сімейного лікаря для всієї родини не залежить від місця проживання чи реєстрації, нині такі собі «суттєво віддаленні» відносини між пацієнтом та фахівцем достеменно в законі не прописані. Тож, хто і як, за яких обставин, на якому транспорті та за чий кошт їздитиме з одного району в інший, а також ще чимало питань вирішуватиметься в майбутньому. Наскільки близькому – покаже час.

Юлія САФРОНОВА 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Поделиться
РубрикиЗдоровье