Адміністрація Дональда Трампа наближається до кульмінації військової кампанії проти Ірану, проте відсутність чіткої стратегії подальшого врегулювання викликає паніку серед європейських партнерів та розчарування у нафтових монархій Перської затоки. За даними Bloomberg, Трамп тримає союзників у повному інформаційному вакуумі, готуючи ґрунт для одностороннього оголошення перемоги.
Сигнали фіналу: Кульмінація ударів
Європейські дипломати вбачають у нещодавньому посиленні бомбардувань ознаку того, що Вашингтон прагне завершити активну фазу операції «Епічна лють» найближчим часом.
Риторична пастка: Заяви Трампа про те, що військовий потенціал Тегерана «повністю знищено», у Європі вважають перебільшенням. Проте експерти впевнені: така риторика потрібна Білому дому як фундамент для швидкого виходу з конфлікту.
Нафтовий фактор: Чиновники з країн Перської затоки вважають, що єдиним реальним тригером для припинення вогню стане критичне зростання цін на нафту, яке почне бити по рейтингах самого Трампа всередині США.
Криза довіри у Перській затоці
Країни регіону, які намагалися завоювати прихильність Трампа багатомільярдними інвестиціями, виявилися відсунутими від прийняття стратегічних рішень.
Брак консультацій: Арабські столиці висловлюють розчарування тим, що війну розпочали без врахування їхніх інтересів.
Страх перед «пораненим звіром»: Регіональні лідери побоюються, що США оголосять про перемогу та підуть, залишивши їх сам на сам із розлюченим Іраном, який, хоч і ослаблений, зберігає можливість для терористичних атак та дестабілізації судноплавства.
Читайте також: Нафтовий гамбіт Трампа: Венесуельська нафта тепер працюватиме на США
Тегеран готується «перечекати» Трампа
Попри колосальні збитки, іранська верхівка не демонструє готовності до капітуляції.
Стратегія виснаження: Тегеран переконаний, що зможе вистояти під ударами, поки внутрішній тиск у США не змусить Трампа змінити курс.
Відмова від перемир’я: Іранські офіційні особи дають зрозуміти, що не шукають негайного припинення вогню. Для них цей конфлікт — шанс відновити фактор стримування проти Ізраїлю та США на десятиліття вперед.
Таємна дипломатія: Оман, Саудівська Аравія та Туреччина вже почали самостійно шукати шляхи стабілізації Ормузької протоки, тоді як ЄС намагається підтримувати неформальні канали зв’язку з іранськими посередниками.
