Нещодавно разом з волонтерами та помічниками депутата Запорізької обласної ради Сергія Знаменського, ми побували у загальноосвітньої школі-інтернаті «Світанок», куди за його підтримки, привезли дітлахам одяг.
Цій допомозі працівники закладу, а головне діти, були дуже раді. Разом з нами вони донесли ці речі до шкільної будівлі, а потім із захопленням примірювали обновки.
Як розповіла директор учбового закладу Катерина Шарікова, колектив та вихованці щиро вдячні волонтерським організаціям за будь-яку допомогу. Керівник вважає, що прагнення допомогти тому, хто цього потребує, завжди заслуговує на пошану.
Користуючись нагодою, ми поспілкувались з Катериною Павлівною і дізналися, як і чим сьогодні живе керована нею установа.
– Розкажіть, як часто до вас приїздять волонтери?
– Ми завжди відкриті для доброзичних людей. Бо добрі справи у будь який час були проявом небайдужості людини. Колись «Світанок» був закладом для дітей-сиріт. Тепер ми позиціонуємось як школа-інтернат для особливих діточок, які мають тяжкі порушення мовлення. Виходячи з цього, я вважаю, що не тільки ми, як педагоги, повинні допомагати таким дітям, але й суспільство теж. Тому я дуже вдячна, що до нас приїжджають меценати, і діти бачать, що хтось піклується про них. Це надзвичайно важливо!
– Можливо є організації з якими ви співпрацюєте більш щільно, ніж з іншими?
–Підкреслю, ми вдячні абсолютно всім! Але якщо згадувати про якісь визначні події, маю сказати що завдяки Юрію Вдовцову, який керує волонтерською групою «AngelS», до нас приїздили такі відомі персони як Надя Дорофєєва з гурту «Время и Стекло» разом з Володимиром Дантесом, гурт «The Hardkiss», Влад Яма, Оля Полякова, та інші. Я пам’ятаю добре, що коли ми зустрічали Надю Дорофеєву та Володимира Дантеса, наші дітки заспівали пісні гурту «Время и Стекло» і так це їх зачепило, що Надя аж розплакалась! Ми їх дуже душевно зустріли. Також нашим гостем був оперний співак і по сумісництву учасник кулінарного телешоу «Мастер Шеф», Самвел Адамян, який брав участь у четвертому сезоні телепроекту. Він проводив для дітей майстер-клас, на якому вони робили тістечка «Еклери». Наші діти також шість разів перемогали у «Талант-шоу «Гармонія краси», ініціатором якого теж є Юрій Вдовцов. Ще співпрацюємо з благодійним фондом «Дім і компанія». Вони навчають наших діток всьому, що стане їм в нагоді у подальшому житті: як купувати речі, продукти харчування, готувати страви тощо. А також обувають і одягають дітей, причому в фірмовій одяг, який коштує недешево.
– Чи вистачає закладу тієї допомоги, що надається?
– Дяка Богові, нам достатньо допомагають! Якщо порівнювати часи, коли тринадцять років тому я тільки прийшла сюди працювати, з тим, що ми маємо зараз, багато що змінилося на краще. Добре, що й держава зараз теж піклується про дітлахів, виділяючи кошти на повноцінне харчування.
– Розкажіть про плани або проекти, які б ви хотіли реалізувати. Напевно, вони є?
– Так є. Так як діти у нас в більшості с порушенням мовлення, то ми все робимо для того, щоб вони змогли відчути себе впевнено. У зв’язку з чим, хочемо організувати у нас театр. Але для цього треба знайти керівника театрального гуртка який би міг займатися з дітьми. Самотужки ми вже здійснили театральну постанову «Свадьба Морквинки», і, навіть, дебютували з нею. Ви знаєте, хоча у діточок є порушення мовлення, вони все одно так емоційно зіграли, що відчули себе справжніми акторами! Ми подивились і зрозуміли, що знаходимось на правильному шляху. Це допомагає дітям позбутися стану замкнутості в собі. Ще я хочу впровадити проект, суть якого полягає в тому, щоб кожна дитина у нашому закладі знайшла свою дорослу людину, якій вона зможе довіряти. Це таке собі наставництво, яке допоможе нашим вихованцям стати порядними людьми.
– Які ще гуртки працюють у школі?
– У нас є студія арт-терапії, де Мар’яна М’якенька, вчитель малювання, навчає дітей малювати. Вони до неї так горнуться, тому що там панує добра атмосфера. Виходять такі шедеври, що немає слів описати. В нас також є гурток рукопашного бою, яким керує Олександр Федорішин, майстер спорту України, президент Запорізької обласної федерації рукопашного бою та виживання. Завдяки йому, діти мають значні успіхи. Він возить їх на змагання, мотивує та наставляє на перемогу, а для хлопців це дуже важливо. Дисципліна та порядок формує в дитині правильне мислення. А як у нас дітки танцюють, це потрібно бачити! На базі школи функціонує хореографічний гурток «Барбарики», де Світлана Єпанова керівник колективу, працює з дітьми. Ми шиємо костюми спеціально для цього, а Світлана Йосипівна ставить з вихованцями танцювальні номери. Нещодавно вони повернулися з Китаю. В минулому році їздили в Одесу, де брали участь у міжнародному танцювальному фестивалі «Назустріч мрії». Там вони вибороли головну нагороду – поїздку до Китаю, про яку я тільки що казала. Крім того наші діти співають. У ЗНУ проходив конкурс патріотичної пісні, де вони посіли друге місце серед сімдесяти восьми учасників. Тому нам є чим пишатися.
– На завершення хотілося б дізнатись про ваше ставлення до реформи деінституалізації, яка нівелює потребу в дитячих інтернатах…
– Тішить, що у нашої владі вистачає мудрості робити це дуже повільно. Дійсно, в реформі є правильні посили та акценти, але поки що ми не маємо економічного підґрунтя для їх впровадження. Безперечно дитина має виховуватися в родині! Тому що тільки в ній малеча має змогу побачити як правильно треба себе поводити, якими мають бути стосунки між батьками та дітьми тощо. І ми тут в жодному разі не можемо замінити дитині родину. Але, нажаль, мають місце випадки, коли дитинці в інтернаті значно спокійніше та краще аніж в родині. Бо нестабільність економічна також породжує і душевний неспокій. Тому, нажаль відбуваються різні ситуації в родинах, коли дитина навіть не хоче на вихідні йти до дому. Таких випадків небагато, але вони є. Тому реформування таких закладів як наш, повинно відбуватись дуже обережно. До того ж нам потрібно враховувати, що є діти з особливими потребами. Інколи батьки, можливо, соромляться інтернатів, і віддають своє чадо до загальноосвітньої школи. Малеча там навчається, отримує безліч психологічних травм, і тільки потім її приводять до нас. Звісно, нам вже набагато складніше працювати з такою дитинкою. Тому, до цього процесу необхідно підходити виважено, і якщо є такі особливі потреби у суспільстві, то інтернати треба зберегти. До того ж, в інтернатних установах працюють багато вузьких спеціалістів професійного спрямування, і дуже важливо не загубити їх, щоб батьки знали куди можна звернутися за допомогою. Інклюзія стовідсотково не врятує дитину від тих проблем які вона має! Якщо ми будемо приділяти увагу, наприклад, тільки дітям з особливими потребами, а інших будемо обділяти, або навпаки, то це буде несправедливо по відношенню до тих або інших дітей, тому тут має бути збережений баланс. Ми не маємо права загубити майбутнє жодної дитини!
Олексій ВЛАСОВ
Читайте также: Вниманию горожан! В Запорожье работает услуга «Мобильный администратор»
8 февраля, на 84-м году жизни скончался легендарный актер и режиссер Сергей Юрский.
