Навряд чи хто стане сперечатися з тим, що славна Запорізька земля завжди сяяла на всю Україну своїми багатогранними творчими досягненнями, талановитими композиторами та виконавцями.
Днями це ще раз підтвердив яскравий та вражаючий концерт, присвячений творчості запорізьких композиторів під назвою «Мистецька імпреза», що відбувся у концертному залі ім. М. І. Глінки Запорізької обласної філармонії.
Свої надзвичайні твори, більшість з яких ще не разу не чули широкі кола поціновувачів класичного музичного мистецтва, запоріжцям представили заслужені діячі мистецтв України: Наталія Боєва, Микола Попов, Дмитро Савенко, лауреат Міжнародного конкурсу композиторів ім. С.С. Прокоф’єва (м. Маріуполь, 2000 р.) Ганна Хазова та лауреат I Премії Міжнародного конкурсу композиторів в м. Санок, Польща (2013р.) Валерій Колядюк. Всі вони є членами Запорізького обласного Осередку Національної Спілки композиторів України, офіційною датою реєстрації якого є 29 листопада 2012 року.
Від того часу, майже завжди навесні, відбуваються щорічні музичні свята за участю Академічного симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії під керівництвом головного диригента, народного артиста України В’ячеслава Реді. Оркестр виконує прем’єрні твори запорізьких композиторів. У програмі, зазвичай, беруть участь справжні зірки класичної музики, чиї імена відомі далеко за межами України.
Не став виключенням і 2018-й рік. Без перебільшення, теперішній концерт під рубрикою «Композитори Запоріжжя запрошують…», так само, як й його попередники, став справжньою подією у мистецькому житті Запоріжжя. Але про все по черзі.
Як і має бути у такому випадку, святковий вечір розпочався з урочистої частини. Директор департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Владислав Мороко вручив нагороди першим лауреатам премії за досягнення у галузі музичного мистецтва ім. Івана Паторжинського: В’ячеславу Реді за реалізацію проекту «Carmina Burana», яким було відкрито поточний симфонічний сезон, Ганні Хазовій за досягнення у сфері професійної композиторської творчості та директору Запорізького музичного училища ім. П.І.Майбороди Сергію Пелюку. До лауреатів премії ім. Івана Паторжинського та кусників проекту «Мистецька імпреза» з вітальним листом звернулася онука легендарного співака Наталія Паторжинська.
Після цього слово було надано голові Запорізького обласного Осередку НСКУ Наталії Боєвій. У своєму виступі вона подякувала слухачам, прихильникам й друзям, та, звісно ж Академічному симфонічному оркестру на чолі з В’ячеславом Редею, який завжди робить все можливе, щоб пропагувати творчість саме запорізьких авторів, та виховує у глядача-слухача зацікавленість подібними зустрічами. А також генеральному директору Запорізької обласної філармонії, заслуженому працівникові культури України Ірині Конаревій, завдяки якій, неповторні мистецькі зустрічі відбуваються на регулярній основі. Також Наталія Боєва презентувала широкому загалу буклет «Композитори Запоріжжя запрошують…», присвячений діяльності обласного композиторського Осередку.
Перше відділення святкового концерту розпочалося твором Миколи Попова «Messa Memoria» для мішаного хору, солістів та симфонічного оркестру. За словам автора, спочатку він планував присвятити його своєму другові, звукорежисеру від Бога Миколі Середі, який впродовж багатьох років працював у Театрі юного глядача (Театрі Молоді). Нещодавно він пішов з життя, як і перший головний режисер ТЮГу, народний артист України Олександр Король.
–Мимоволі розумієш… І я, і теперішній головний режисер ТЮГу Геннадій Фортус, і наші актори, як творчі особистості народилися, завдяки, саме Олександру Королю. Тому мені здається, що правильно буде присвятити цей твір всім друзям, які пішли від нас у кращі світи, – зазначає Микола Попов.
Блискуче виконання цього твору студентським хором «Запоріжжя» Запорізького музичного училища ім. П.І. Майбороди, під керівництвом Оксани Братцевої та солістів Євгена Ковалевського й Ольги Козлової не залишили байдужим нікого. Не менш яскравим було й продовження…
Гість із столиці – відомий сучасний композитор (лауреат композиторських премій ім. Левка Ревуцького (2003) та Бориса Лятошинського 2012)), виконавець (віолончеліст), соліст Національного ансамблю «Київська камерата», старший викладач кафедри НМАУ ім.П.І.Чайковського, Золтан Алмаші.
Він справив незабутнє враження на кожного присутнього в залі своїм концертом у трьох частинах для віолончелі з оркестром «Взаємодії». Його музика, ніби подорож у загадкові музичні світи, з елементами психоделії, але разом з тим чуттєва та надзвичайна стала одним з найяскравіших спогадів, пов’язаних з цим незабутнім концертом.
Золтан Алмаші вперше відвідав Запоріжжя, ми поспілкувалися з гостем під час антракту.
–Я щасливий, що маю змогу грати для запорізької публіки. Велика філармонія, прекрасна акустика, дуже грамотна, чуттєва та вдячна публіка. Твір, який я виконав, не простий… Приємно, що концерт відбувся. Згідно з традицією, яка веде відлік від італійської музичної школи XVIII століття, «концерт» – це змагання. Але я вважаю, що це не тільки змагання, але й різного роду взаємодії. Між виконавцями, оркестром та слухачами, – підкреслив Золтан Алмаші.
Продовжуючи розповідь, дозволимо собі трохи суб’єктивізму. На наш особистий погляд, справжньою перлиною другого відділення концерту став «Концерт для скрипки з оркестром у двох частинах» Наталії Боєвої, який виконала неперевершена скрипалька, завідувач кафедри скрипки НМАУ ім. П.І.Чайковського солістка «Київської камерати», народна артистка України Богдана Півненко.
Ті, хто хоча б раз у житті бував на концертах Богдани Півненко, погодяться з тим, що в її руках інструмент сміється й плаче, радіє й сумує, наче жива істота. Серед колег-скрипалів її завжди вирізняє не тільки майстерне виконання, а й пристрасність та чуттєвість. Вона не тільки здатна поринути у внутрішній світ автора, донести слухачеві його емоції та думки, а ще й додати до твору своє власне бачення. Цього року, вона як і завжди, залишилася вірною собі. Здається, мабуть, ніхто крім неї, не був би здатний передати увесь сердечний біль та експресію, які є у творі.
Наталія Боєва присвятила «Концерт» пам’яті колеги – скрипаля Академічного симфонічного оркестру Віктора Тимошкіна, який трагічно загинув.
–Дуже рада, що мій твір виконала Богдана Півненко. Вона – справжнє дитя янгола. А ще – високопрофесійний виконавець, витончений та несхожий ні на кого. Богдана блискуче передала всі емоції, які я вкладала в нього, – відзначила композиторка Наталія Боєва.
Богдана Півненко також залишилася дуже задоволена співпрацею. «Мені надзвичайно приємно виконувати цей твір. По-перше, він дуже красивий. По-друге, в ньому є, як каже наш видатний композитор Мирослав Скорик, головне – мелодія. Вона чуттєва, драматична, ніжна… Ії співаєш душею… Все, що на моє розуміння, Наталія Боєва хотіла донести слухачеві, я намагалася втілити на сцені, – підкреслила виконавиця.
Прикрасою вечора також стала музика Валерія Колядюка. Він подарував запоріжцям свої твори «Діалог» та «Танець маріонеток». На доробку двох наступних композиторів ми зупинимось більш детально.
Поціновувачі творів запорізьких композиторів добре пам’ятають виконання симфонічно-хорової кантати Ганни Хазової «Дай нам Боже» у 2016 році. Цей твір є першим зразком монументального твору на Запорізькій землі, написаного на вірші українських поетів. У цьому році Ганна Хазова презентувала твори, які написала для солістів Запорізької обласної філармонії Юлії Якси (сопрано) та лауреата Міжнародного конкурсу ім. М.В.Лисенка Володимира Галіченка (скрипка).
Романс «Сон» для сопрано та симфонічного оркестру написано на вірш українського поета XIX століття Осипа Маковія. У спокійній та лагідній колисковій лісовим квітам описується краса української природи.
А романс «Іди, дню» (слова Богдана Лепкого), сповнений драматизму. Бо мати повинна видати доньку за багатого, але не коханого чоловіка. Що чекає на дівчину? Як прожити з нелюбом? Виконуючи цей твір, всі хвилювання матері Юлія Якса передає дуже майстерно.
Ще один твір Ганни Хазової «Miserere mei Deus» для скрипки та симфонічного оркестру, солістом в якому виступив Володимир Галіченко, підіймає тему людини в навколишньому світі. Сьогодні це світ в якому треба боротися за своє існування. Молитва «Помилуй мя, Боже» у творі подається зовсім у іншому трактуванні, а ніж у церковному тексті. Це не тиха молитва грішника, а палке звернення до Бога з проханням допомогти вижити, вистояти у складному та жорстокому сьогоденні. Тому зовсім не дивно, що ця музика викликала у залі тривалі оплески.
Гідним завершенням святкового вечора стали твори Дмитра Савенка. У творі «Адажіо для струнних» поєдналися дивовижне багатство звучання струнного оркестру і мудра тонкість диригентської палички. Це дало можливість кожному присутньому побути наодинці з собою. Також, автор представив глядачеві симфонічну мініатюру «У шиночку» – не менш виразний та сповнений характерним звучанням твір. Звісно, вони також знайшли у слухачів-глядачів дуже теплу зустріч.
–Музика має можливість переносити нас у різні часи та епохи. Завдання виконавців та оркестру – відповідально, доброзичливо та якісно підходити до кожної репетиції, до кожного твору. Музика має жити! І, звісно, треба не забувати про духовність, а якомога частіше звертатися до вічних цінностей. Сьогоднішнім концертом ми намагалися довести це людям, – підбив підсумок В’ячеслав Редя.
Володимир БУТ, фото автора
