Повномасштабна операція США та Ізраїлю проти Ірану, що розпочалася 28 лютого 2026 року, висвітлила реальні межі російського впливу. Попри підписаний у 2025 році договір про «всеохопне стратегічне партнерство», Володимир Путін обмежився лише риторичним засудженням убивства аятоли Алі Хаменеї, фактично залишивши ключового союзника напризволяще.
Геополітичне безсилля: від Сирії до Ірану
Аналітики ВВС зазначають, що пасивність Кремля в іранському питанні вкладається в низку репутаційних поразок Росії:
Грудень 2024: Москва мовчки спостерігала за падінням режиму Башара Асада в Сирії.
Січень 2026: Американський спецназ викрав лідера Венесуели Ніколаса Мадуро.
Березень 2026: Росія виявилася неспроможною захистити Іран від технологічної переваги Заходу.
«На словах Москва підтримує Глобальний Південь, а на ділі — безсила перед “правом сильного”, яке демонструють США під керівництвом Дональда Трампа», — констатує експерт Руслан Сулейманов.
- Читайте також: Кривавий тиждень у Перській затоці: кількість жертв війни в Ірані наближається до 1000
Чому Путін обрав нейтралітет?
Експерти виділяють три основні причини «обережності» Кремля:
Фактор Трампа: Путін намагається зберегти простір для маневру в переговорах щодо України та уникає прямої конфронтації з адміністрацією США.
Інтереси Затоки: Росія не хоче псувати відносини з монархіями Перської затоки (ОАЕ, Саудівська Аравія), які є критично важливими фінансовими партнерами.
Обмеженість ресурсів: Війна проти України поглинає майже весь військовий та економічний потенціал РФ, не залишаючи резервів для другого фронту на Близькому Сході.
Наслідки для війни в Україні: вигоди та ризики
Для Києва та Москви конфлікт в Ірані став фактором «тимчасового полегшення» та нових викликів:
| Фактор | Вплив на Росію | Вплив на Україну |
| Ціни на нафту | Зростання доходів через дефіцит нафти з Ормузької протоки. | Ризик зростання цін на пальне та світової інфляції. |
| ППО та ракети | Виснаження запасів ППО США в регіоні на руку РФ. | Критичний дефіцит перехоплювачів Patriot через попит у США. |
| Дрони «Шахед» | РФ більше не залежить від поставок — виробництво в «Алабузі» автономне. | Постійна загроза, попри проблеми в самому Ірані. |
| Переговори | Шанс нав’язати свої умови на фоні розгубленості Заходу. | Пауза в переговорах (Абу-Дабі/Женева) через зайнятість США. |
Урок для Кремля: «Право сильного» проти «червоних ліній»
Військова кампанія «Епічна лють» показала Москві, що західні обіцянки «зміни режимів» — це не просто риторика. На думку Ханни Нотте, це може призвести до посилення ядерного шантажу з боку РФ, оскільки конвенційні методи стримування Заходу більше не працюють.
Для України ж головна загроза полягає в тому, що Білий дім може спробувати «закрити українське питання» якнайшвидше, щоб повністю зосередитися на перебудові Близького Сходу.
