Головною проблемою, яка все частіше викликає опір розширенню ЄС, є перетворення принципу одностайності (unanimity) на інструмент політичного шантажу. Раніше право вето не використовувалося для блокування самого факту приєднання. Однак із розширенням на Західні Балкани двосторонні спори (щодо мови, історії, ідентичності) почали проникати в технічний процес переговорів, дозволяючи окремим державам (як-от Греція та Болгарія у випадку Північної Македонії) шантажувати процес розширення для досягнення власних національних цілей.
🛠️ Два основні шляхи подолання “ветократії”
Аналітики та експерти пропонують два взаємодоповнювальні інституційні підходи, спрямовані на деполітизацію двосторонніх суперечок та обмеження зловживань правом вето.
1. Створення Механізму врегулювання спорів у процесі розширення (EDRM)
Концепція Enlargement Dispute Resolution Mechanism (EDRM) пропонує винести двосторонні суперечки зі сфери політичного вето та спрямувати їх у формат арбітражу з чітко визначеними строками.
- Функції та розподіл спорів:
- Технічні питання (сфера acquis): Розглядаються Європейською комісією в межах переговорного процесу.
- Зовнішньополітичні та ідентифікаційні спори: Передаються на розгляд незалежних арбітражних або медіаційних інституцій.
- Приклади зовнішніх інституцій:
- Міжнародний суд ООН
- Постійна палата третейського суду
- Рада Європи (Венеційська комісія)
- ОБСЄ (Верховний комісар у справах національних меншин)
- Мета: Підвищити політичну ціну для будь-якої держави-члена, яка відхиляється від нових правил добросусідства.
- Виклики: Існує ризик, що межа між технічним і політичним рівнем вирішення спорів залишиться розмитою, і EDRM може стати новим майданчиком для політичної конкуренції, якщо не буде забезпечено його інституційну автономію та прозорість.
Читайте також: Как открыть компанию в Австрии
2. Реформа процедури голосування в Раді ЄС
Альтернативний інституційний підхід передбачає реформу процедур ухвалення рішень, щоб зменшити залежність від одностайності.
- Перехід до посиленого голосування кваліфікованою більшістю:
- Ця модель передбачає необхідність підтримки щонайменше 65% держав-членів, які представляють 72% населення ЄС.
- На практиці це означає, що замість стандартних 15 держав-членів потрібно зібрати голоси 20 держав-членів, які охоплюють щонайменше 72% населення Союзу.
- Мета: Зменшити ризик блокування процесу розширення через вето однієї країни, водночас зберігаючи суттєвий вплив держав-членів і створюючи запобіжник проти вузьких політичних більшостей.
🌐 Додаткові превентивні заходи
Для запобігання виникненню спорів та шантажу в майбутньому, ЄС також має активізувати:
- Превентивну дипломатію: Інструменти раннього попередження й структурованого діалогу для ідентифікації латентних суперечок до їхнього переростання у блокування.
- Колективне вето: Запровадження правила, коли блокування можливе лише за умови опору щонайменше трьох держав-членів. Це обмежить зловживання правом вето без формального скасування принципу одностайності в чутливих сферах.
Ефективна реалізація цих механізмів має на меті деполітизувати двосторонні суперечки та підвищити передбачуваність процесу розширення, що є критично важливим для збереження геополітичної ваги ЄС.
