Ерозія шийки матки – це дефект слизової оболонки, що виникає за порушення її цілісності. Найчастіше патологія є наслідком запальних захворювань, гормональних збоїв чи алергічних реакцій. Патологія зустрічається в середньому у 15 зі 100 жінок і зазвичай протікає безсимптомно. В Україні на лікуванні ерозії шийки матки спеціалізується медичний центр https://delta-med.com.ua/directions/ginekologiya/

Загальні відомості

Шийка матки – це вузька частина органу, що у піхву. Усередині неї проходить цервікальний (шийковий) канал, який пов’язує внутрішню порожнину з вагіною. Він необхідний відтоку менструальної крові, і навіть проходження сперматозоїдів. Під час пологів шия уплощується і розкривається, відкриваючи дитині шлях назовні.

Терміном «ерозія» також іноді позначають патології зі подібною симптоматикою: ектопію (псевдоерозію) шийки матки та ектропіон (виворіт) тканин. За першої патології порушується клітинна будова тканин: багатошаровий плоский епітелій піхвової частини на певній ділянці заміщується циліндричним епітелієм цервікального каналу. Ектропіон є частковим виворотом внутрішньої ділянки каналу в піхву. Усі три патології виявляються практично однаково: при огляді лікар бачить яскраво-червону ділянку слизової оболонки на блідо-рожевому фоні здорових тканин. Визначення точного механізму розвитку симптомів має важливе значення при оцінці ризиків та виборі тактики лікування.

Причини розвитку ерозії шийки матки

Існує кілька факторів, які можуть спровокувати ушкодження слизової оболонки шийки.

  • Травматичні ушкодження шийки матки при пологах або під час проведення інвазивних гінекологічних процедур (вишкрібання, гістероскопія, бужування цервікального каналу).
  • Інфекції статевих органів, спричинені бактеріями, грибками чи вірусами. Це можуть бути як неспецифічні збудники (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка), так і збудники інфекцій, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, гонорея, трихомоніаз). Важливу роль розвитку ерозії грає вірус папіломи людини. Деякі його штами відрізняються високим онкогенним ризиком та сприяють переродженню слизової оболонки. Початок цього процесу часто виглядає під час огляду як звичайна ерозія чи псевдоерозія.
  • Гормональні зміни, що призводять до зміни епітелію шийки матки.
  • Уроджені особливості анатомії органів репродуктивної системи.

Лікарі також виділяють низку факторів ризику, що сприяють розвитку патології. Серед них:

  • вік: жінки віком від 20 до 30 років найбільш схильні до захворювання;
  • активне статеве життя: кількість статевих партнерів та частота сексуальних контактів можуть підвищити ризик виникнення інфекцій репродуктивних органів;
  • надмірно бурхливі статеві контакти, у яких відбувається механічне ушкодження шийки;
  • куріння: нікотин уповільнює регенерацію тканин;
  • зниження імунітету: загальне ослаблення імунної системи посилює ризик інфікування чи розмноження умовно-патогенної мікрофлори;
  • неконтрольований прийом гормональних препаратів, особливо контрацептивів;
  • цукровий діабет;
  • хронічні запальні процеси у малому тазі або черевній порожнині;
  • надлишкова маса тіла;
  • гіподинамія;
  • неправильне харчування тощо.

Симптоми

Зазвичай, ерозія шийки матки у жінок протікає без виражених симптомів. Вона виявляється випадково під час проведення гінекологічного рутинного огляду. Рідше пацієнтка стикається з неспецифічними ознаками:

  • невелика кількість кров’яних виділень після статевого акту;
  • неприємні відчуття під час інтимних контактів;
  • дискомфорт чи легке печіння у сфері статевих органів;
  • збільшення обсягу щоденних слизових виділень із вагіни;
  • дискомфорт або ниючий біль унизу живота.

Якщо ерозія шийки матки виникла і натомість інфекції чи гормонального збою, першому плані виходять ознаки основного захворювання.

Класифікація ерозії шийки матки

Існує кілька видів класифікації ерозії шийки матки. Залежно від будівлі виділяють такі форми:

справжня ерозія: безпосередньо дефект тканин;

псевдоерозія (ектопія): своєю чергою може бути фолікулярною, папілярною або змішаною залежно від своєї будови.

Осібно стоїть вроджена форма патології, яка також, за своєю суттю, є ектопією. У цьому випадку патологія розвивається під час перебування дівчинки в утробі та діагностується у дитячому та підлітковому віці.

Діагностика патології

Діагностика ерозії шийки матки включає кілька етапів.

Гінекологічний огляд. Фахівець проводить огляд шийки матки за допомогою гінекологічного дзеркала та визначає наявність характерної яскраво-червоної плями навколо зовнішнього отвору цервікального каналу.

Кольпоскопія. Це спеціальне дослідження, у якому використовується кольпоскоп – пристрій, що дозволяє розглянути шийку матки під збільшенням. Додатково проводяться проби з розчином Люголю чи оцтової кислоти. Вони дозволяють відрізнити справжню ерозію від псевдоерозії: при ектопії відбувається специфічна зміна фарбування тканин.

Мазки на флору та онкоцитологію.

Вони необхідні виявлення запального процесу визначення збудника, і навіть виявлення атипових клітин, які можуть свідчити про високий ризик злоякісного переродження тканин.

Біопсія. При необхідності лікар бере невелику ділянку слизової оболонки для подальшого фарбування та обстеження під мікроскопом. Це дозволяє точно оцінити клітинну будову тканини та поставити діагноз. Іноді дослідження проводять після хірургічного видалення змінених тканин.

Також можуть проводитися додаткові процедури, такі як УЗД органів малого тазу, КТ чи МРТ, консультації фахівців суміжного профілю. Лабораторна діагностика може включати загальний аналіз крові та сечі, тести на специфічні інфекції, оцінку гормонального профілю.

Лікування ерозії шийки матки

Якщо ерозія є невеликою та не прогресує з часом, а також якщо в ній не виявлено ознак атипії, лікарі використовують тактику спостереження. Для пацієнтки складається графік регулярних гінекологічних оглядів, за яких лікар може спостерігати за патологією та контролювати її розвиток.

Якщо ерозія супроводжується інфекційним процесом чи виникла з його тлі, потрібно усунення основного захворювання. У таких випадках можуть застосовуватися антибіотики та засоби для зміцнення імунітету. Також призначаються антисептичні та протизапальні препарати місцевої дії.

При виявленні ендокринних порушень застосовуються препарати для корекції гормонального фону.

Якщо ерозія збільшується у розмірах, супроводжується неприємною симптоматикою або має у своєму складі атипові (передракові) клітини, провадиться видалення уражених ділянок. Існує кілька технік хірургічного лікування.

  • Кріодеструкція: використання рідкого азоту для заморожування уражених тканин.
  • Електрокоагуляція (діатермокоагуляція): видалення за допомогою електричного струму.
  • Лазерна коагуляція: висічення ділянки тканини за допомогою лазерного променя.
  • Радіохірургія: в основі методики лежить використання радіохвильового ножа.
  • Класична хірургічна конізація: висічення ділянки тканин за допомогою скальпеля.

На сьогоднішній день найбільш популярними способами видалення є лазерна та радіохвильова конізація. Спеціальне обладнання не тільки висікає тканини, але й одразу запаює кровоносні судини, запобігаючи кровотечі. Після загоєння не утворюється рубця, і шия не втрачає еластичності. Це дозволяє використовувати методику навіть у молодих жінок, які надалі планують пологи природним шляхом.

Операція не вимагає госпіталізації та проводиться під місцевим знеболенням або (частіше) під короткочасним наркозом. Пацієнтка вирушає додому незабаром після завершення процедури. Видалені тканини вивчаються під мікроскопом для уточнення клітинної будови.

Поделиться
Категорії:Здоров'я