Аналітична стаття Наталії Ромашової у виданні «Фокус» влучно підсумовує тектонічні зсуви у світовій політиці, які ми спостерігаємо в перші дні 2026 року. Дії адміністрації Дональда Трампа свідчать про те, що США перейшли від стратегії стримування до стратегії прямої силової проєкції.
Ось головні висновки та розширений контекст ситуації, що описує «ефект доміно», запущений Вашингтоном.
1. Венесуельський прецедент: Смерть диктатури Мадуро
Захоплення Ніколаса Мадуро підрозділом «Дельта» 5 січня 2026 року стало шоком для світових диктатур.
Послання Кремлю: Трамп продемонстрував, що імунітет глав держав більше не є абсолютним у розумінні США.
Результат: Венесуела під керівництвом Делсі Родрігес почала масове звільнення політв’язнів, сподіваючись уникнути подальших авіаударів США.
2. Іран: «Свобода або втручання»
Протести в Ірані, що почалися через економічний колапс, отримали безпосередню підтримку Білого дому.
Військова загроза: Трамп офіційно заявив, що втрутиться, якщо режим почне масові розстріли.
Технологічний фронт: Плани щодо розгортання Starlink в Ірані за підтримки Ілона Маска — це спроба вибити з рук Тегерана головний інструмент придушення: інформаційну блокаду.
Удар по РФ: Падіння режиму аятол означатиме кінець постачання «Шахедів» та боєприпасів для російської армії.
Читайте також: “Нам потрібен повний доступ”: Трамп оголосив нафту та ресурси Венесуели пріоритетом США
3. Морська блокада та «Драконівські санкції»
Захоплення російських танкерів «Marinera» та «Sophia» американським десантом (7 січня) стало сигналом, що «тіньовий флот» РФ більше не є недоторканним.
Санкції Ліндсі Грема: Сенатор Грем підтвердив, що Трамп схвалив двопартійний законопроєкт, який включає жорсткі обмеження на нафтові доходи РФ. Це той самий «тиск на Росію», який аналітики прогнозували на 2026 рік.
4. Гренландський ультиматум
Хоча наказ розробити план вторгнення до Гренландії виглядає абсурдно для європейців, Трамп використовує це як важіль тиску на Данію та ЄС, вимагаючи повної лояльності в Арктиці.
Реакція Європи: Скандинавські країни та Велика Британія намагаються заспокоїти Трампа, пропонуючи спільні місії НАТО на острові, щоб «випередити» Росію та Китай без анексії.
Підсумок: Чи на боці України Трамп?
Як зазначають експерти «Фокусу», Трамп грає передусім на боці США, намагаючись повернути країні статус «глобального шерифа». Проте у 2026 році інтереси Вашингтона та Києва ситуативно збігаються:
Послаблення союзників РФ (Ірану, Венесуели).
Демонстрація сили в морі (захоплення танкерів).
Економічне душення Кремля через нові санкції.
Для України цей період є шансом імплементувати успіхи на фронті у вигідний геополітичний компроміс, поки «маховик Трампа» працює проти Москви.
