Північна Корея системно відправляє своїх громадян на примусову працю до Росія, фактично використовуючи їх як джерело валютних надходжень. Про це йдеться у звіті міжнародної правозахисної організації Global Rights Compliance.
За даними дослідників, північнокорейські робітники змушені працювати до 16 годин на добу, часто без вихідних — інколи до 364 днів на рік. При цьому їхня реальна оплата може становити лише близько 10 доларів на місяць.
Йдеться про масштабну державну програму КНДР, яка охоплює понад 100 тисяч громадян у приблизно 40 країнах світу та приносить режиму сотні мільйонів доларів щороку.
Фінансові квоти та боргова залежність
Однією з ключових форм контролю є так звані державні квоти: працівники зобов’язані щомісяця передавати владі значні суми — від 700 до 850 доларів.
У разі невиконання цієї вимоги борг накопичується, що фактично створює систему боргової залежності та унеможливлює повернення додому.
Нелюдські умови проживання
У звіті описані тяжкі умови життя робітників. Вони мешкають у переповнених неопалюваних контейнерах, часто без належних санітарних умов. Душ доступний лише один-два рази на рік.
- Читайте також: Чому союз Китаю, Росії та КНДР є лише тактичним — аналіз WSJ
Працівники змушені працювати навіть у сильні морози без відповідного захисного спорядження, а травми та хвороби здебільшого ігноруються.
Контроль і насильство
Після прибуття до Росії у робітників вилучають паспорти. Також зафіксовані випадки фізичного насильства, постійного нагляду та колективних покарань.
Правозахисники наголошують, що така система має всі ознаки сучасного рабства.
Можливе порушення санкцій
У звіті зазначається, що компанії в Росії, які залучають північнокорейських працівників, можуть порушувати санкції Організація Об’єднаних Націй, що забороняють використання такої робочої сили.
Правозахисники закликають міжнародну спільноту посилити контроль і механізми відповідальності, щоб припинити експлуатацію громадян КНДР.
Раніше повідомлялося, що влада Північної Кореї також відправляла до Росії тисячі військових будівельників і розглядала можливість розширення цієї практики.
