Російський президент Володимир Путін опинився в “глухому куті” у війні проти України, оскільки, попри тривалі бойові дії, він Путін не має плану перемоги Україна. Таку думку висловив заступник головного редактора The Economist Едвард Карр у своєму аналітичному матеріалі.
Журналіст проводить історичні паралелі, порівнюючи ситуацію Путіна з долею російського імператора Миколи II під час Першої світової війни: обидва лідери загрузли у кровопролитті без чіткої мети та стратегії. Карр підкреслює: “Навіть диктатор не може воювати нескінченно, не маючи теорії перемоги — рано чи пізно настає розплата”.
Провал тактики та шокуючі втрати
Головна проблема Кремля, на думку Карра, полягає у відсутності успіхів на полі бою. Третій, найбільший російський наступ влітку 2025 року, завершився “повним провалом”. Російська тактика зводиться до відправлення невеликих груп піхоти в “сіру зону” під вогнем, де зосереджені сили знищуються, що унеможливлює прорив.
Цифри втрат Росії говорять самі за себе:
Станом на середину жовтня 2025 року загальні втрати Росії зросли до 984 тисяч — 1,43 млн людей.
Кількість загиблих, за певними даними, оцінюється у 190–480 тисяч військових.
На кожного загиблого українського військового припадає близько п’яти російських.
Журналіст прогнозує, що якщо темпи втрат збережуться, загальна кількість убитих і поранених може сягнути чотирьох мільйонів, тоді як для повної окупації чотирьох заявлених областей Росії знадобиться ще п’ять років.
Удари по цивільних: Ознака безсилля
The Economist вважає, що відсутність успіхів на фронті пояснює, чому Москва посилює атаки на українські міста та інфраструктуру. Путін сподівається зробити частину України непридатною для проживання та підірвати моральний дух населення, застерігаючи про “страшну зиму”.
Однак, як зазначає Карр, удари по цивільних рідко призводять до капітуляції, а навпаки — лише зміцнюють рішучість українців. Тим часом, удари України по території Росії (зокрема по нафтобазах та аеропортах) мають потенціал змінити настрої всередині самої РФ, коли атаки почнуть бити по економіці.
Європейська карта: Стратегічний прорахунок Путіна
Путін також розраховував, що президент США Дональд Трамп допоможе йому, припинивши американську підтримку Києва. Хоча Трамп раніше демонстрував стриманість, ситуація змінилася:
Європа взяла на себе основне фінансування України, позбавивши прибічників Трампа аргументу про “зловживання американською щедрістю”.
Трамп, імовірно, зрозумів, що відмова від України зруйнує його прагнення отримати Нобелівську премію миру. Він навіть запровадив санкції проти “Лукойлу” та “Роснефти”.
Карр вважає, що Путін тепер сподівається на те, що Європа втомиться, і кошти для Києва вичерпаються у лютому. Проте журналіст наголошує, що для європейської безпеки Київ — це “щит, а не тягар”. Європейські лідери вже працюють над створенням багаторічного фінансового механізму, що сигналізує про стійкість економічної підтримки.
Якщо Путін не має плану перемоги Україна і сподівається лише на виснаження Заходу, то “на нього чекає страшна неминуча розплата”, оскільки Росія вже перевела економіку на воєнні рейки, спровокувала розширення НАТО та втратила ціле покоління.
