Журналіст Роберт Форсайт Ворт у своїй колонці для видання “Atlantic” стверджує, що впевненість Росії у тому, що час працює на неї, була хибною. Попри значну чисельну перевагу ворога, Україна змінює правила гри на фронті, пристосовуючись до умов дефіциту людських ресурсів і роблячи ставку на технології, точність та інноваційну тактику.
Нова стратегія: Технології замість “м’ясних хвиль”
За спостереженнями автора, українська армія знайшла ефективні способи компенсації нестачі солдатів, що дозволяє їй утримувати фронт і створювати серйозні проблеми в тилу противника.
- Перевага дронів: Дрони відіграють вирішальну роль, даючи змогу ЗСУ завдавати втрат, не наражаючи солдатів на зайвий ризик. Українські командири підкреслюють, що їхнє головне завдання — уникати прямого зіткнення, щоб зберегти життя бійців.
- Контраст у підходах: Автор порівнює тактику: росіяни часто “надсилають людей, знаючи, що їх уб’ють”, використовуючи їх як “приманку”. Натомість Україна застосовує точні маневри, обережне використання артилерії та ретельне планування ротацій.
- Армія нового типу: Українські командні пункти маскуються у приватних будинках і є легко евакуйованими. Військові використовують цивільні авто та одягаються по-цивільному, навіть далеко від лінії зіткнення, щоб не стати ціллю.
- Інноваційний тил: Під Харковом Ворт відвідав базу, яка більше нагадує IT-стартап: молоді оператори у футболках працюють за моніторами. Один з таких операторів, що виглядав як геймер, за рік знищив близько двохсот противників за допомогою дрона.
Читайте також: Міжнародні резерви України зросли до $46,5 млрд у вересні
Російські провали та стратегічна вразливість
- Нездоланий пояс оборони: Попри чисельну перевагу, Росія не змогла прорвати український оборонний пояс на північному сході — ланцюг стратегічних міст та логістичних вузлів. За оцінкою Ворта, на здобуття цієї території ворогу знадобилися б роки запеклих боїв.
- Проблеми з логістикою: Українські удари по російських нафтопроводах та базах у глибокому тилу створюють супротивнику значні проблеми з постачанням.
- Визнання провалу: На думку Ворта, президент Путін фактично визнав провал початкових планів, коли у серпні “вимагав, щоб Україна добровільно віддала північний схід”, що ніхто не сприйняв серйозно.
Колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес підсумував у розмові з “Atlantic”: “Росія не зможе перемогти, якщо Захід не здасться”.
Ціна витривалості та людський фактор
Українське суспільство адаптується до тривалої війни, а для більшості поразка є рівнозначною смерті чи полону.
- Втрата співчуття: Лікар польового шпиталю під Харковом Андрій Базарний ділиться важкими спостереженнями: “Ми ненавидимо їх навіть не за руйнування… Ми ненавидимо їх за те, що через них втратили здатність співчувати“.
- Стійкість мобілізованих: Хоча Україна зіштовхується з проблемами мобілізації (лише 8 із 30 мобілізованих нещодавно дійшли до навчального центру), ті, хто йде служити добровільно, особливо молодь до 25 років, демонструють дивовижну стійкість та розуміння того, за що вони воюють.
Таким чином, час, який раніше грав на користь Москви, тепер може працювати на Україну, оскільки вона швидко вчиться, зменшує власні втрати та активно використовує нові технології.
