З античних часів людство намагається класифікувати характер, і теорія чотирьох гуморів давньогрецького лікаря Гіппократа залишається однією з найтриваліших. Ці “рідини” — кров, слиз (флегма), жовта та чорна жовч — нібито визначали не лише здоров’я, але й темперамент: надлишок однієї з них робив людину холериком, сангвініком, меланхоліком чи флегматиком. Хоча наука давно спростувала гуморальну теорію, її відлуння чути в сучасній психології, літературі та навіть популярних тестах на особистість. 21 вересня 2025 року BBC News нагадує, чому ці типи темпераменту Гіппократа досі актуальні для розуміння себе.
Витоки теорії: гумори як основа здоров’я та характеру
Гіппократ (близько 460–370 рр. до н.е.), якого вважають батьком медицини, стверджував, що тіло складається з чотирьох рідин, баланс яких забезпечує гармонію. Надлишок або дефіцит призводив до хвороб і формувала тип темпераменту. Цю ідею розвинув римський лікар Гален (129–216 рр. н.е.), пов’язавши гумори з стихіями, порами року та стадіями життя:
- Сангвінік (кров): тепло і вологість, весна, юність — життєрадісні, енергійні, рухливі.
- Холерик (жовта жовч): спека і сухість, літо, дитинство — запальні, уперті, різкі.
- Меланхолік (чорна жовч): холод і сухість, зима, старість — похмурі, схильні до смутку, інтровертні.
- Флегматик (флегма/слиз): холод і вологість, осінь, зрілість — спокійні, повільні, неквапні.
Зовнішність також “діагностувала”: холерики — худорляві й гарячі, флегматики — огрядні, меланхоліки — бліді. У Стародавній Греції та Римі це пояснювало все: від настрою до долі. Лікарі прописували дієти — “холодну” для холериків (без гострої їжі), “гарячу” для меланхоліків.
Теорія про гумори Гіппократа панувала до XVII століття, впливаючи на лікування, філософію та мистецтво. Навіть Шекспір у “Приборканні норовливої” (1590-ті) використав її: впертість Катаріни пояснювали надлишком жовтої жовчі, а Петруччо “лікував” її холодною дієтою та суворістю.
- Читайте також: Как выбрать себе пару?
Від античності до Середньовіччя: універсальна система пояснень
У середньовічній Європі гуморальна теорія була основою медицини: праці Галена вважалися священними. Вона пояснювала хвороби (наприклад, чума як дисбаланс), настрій і соціальні ролі. Лікарі призначали клімат, процедури чи їжу залежно від домінуючого гумору — наприклад, кровопускання для сангвініків. Ця система інтегрувалася в культуру: у літературі персонажі класифікувалися за типами, а в побуті радили “балансувати” характер дієтою.
Прогрес анатомії, мікроскопа та відкриття Вільяма Гарвея про кровообіг (1628) спростував теорію. До XIX століття гумори відійшли, але залишили слід у фольклорі та мові — “холерик” досі означає “гарячий”.
Сучасна психологія: відлуння гуморів у наукових моделях
Хоча типи темпераменту Гіппократа не наукові, вони вплинули на психологію XX століття. Німецько-британський психолог Ганс Айзенк (1916–1997) створив модель на осях екстраверсія/інтроверсія та нейротизм/стабільність, де комбінації нагадують античні типи:
- Холерик: високий нейротизм + екстраверсія (запальний екстраверт).
- Меланхолік: високий нейротизм + інтроверсія (тривожний інтроверт).
- Сангвінік: низький нейротизм + екстраверсія (веселий екстраверт).
- Флегматик: низький нейротизм + інтроверсія (спокійний інтроверт).
Сучасна модель “Великої п’ятірки” (Big Five, 1980-ті) описує п’ять рис: відкритість, сумлінність, екстраверсія, доброзичливість, нейротизм. Тут легко впізнати гумори — екстраверсія відповідає сангвінікам/холерикам, нейротизм — меланхолікам.
| Тип темпераменту | Гумор | Сучасна аналогія (Big Five) | Характеристики |
|---|---|---|---|
| Сангвінік | Кров | Висока екстраверсія, низький нейротизм | Енергійний, оптимістичний |
| Холерик | Жовта жовч | Висока екстраверсія, високий нейротизм | Амбітний, імпульсивний |
| Меланхолік | Чорна жовч | Низька екстраверсія, високий нейротизм | Творчий, чутливий |
| Флегматик | Флегма | Низька екстраверсія, низький нейротизм | Спокійний, надійний |
Вчені сперечаються: люди не вписуються в жорсткі типи, а риси — континуум. Але класифікація корисна для самопізнання.
Чому типи темпераменту досі популярні?
Бажання “розкласти по поличках” — вічне: тести Myers-Briggs (MBTI), еннеаграми чи гороскопи — спадкоємці гуморів. У соцмережах вікторини “Який ти тип?” набирають мільйони переглядів. Психологи зазначають, що це спрощує складну особистість, але допомагає в комунікації, кар’єрі чи стосунках — наприклад, холерикам радять медитацію, флегматикам — активність.
Теорія Гіппократа пережила тисячоліття, бо торкається універсального: прагнення зрозуміти себе. Сьогодні, у еру AI та нейронауки, ми все одно ділимося на “екстравертів і інтровертів”, ніби повторюючи античні гумори. Якщо ви холерик чи сангвінік, спробуйте “балансувати” — можливо, Гіппократ мав рацію? Слідкуйте за оновленнями психології на BBC News для глибшого розуміння.
