Війна та небезпека судноплавства в районі Ормузької протоки не призвели до повної зупинки експорту нафти з країн Перської затоки. Учасники нафтового ринку адаптувалися до нової ситуації та створили складну систему перевезень, яка дозволяє продовжувати постачання сировини на світовий ринок.
Ключовим елементом цієї схеми стало використання невеликих танкерів для проходження найнебезпечнішої ділянки маршруту та подальше перевантаження нафти на великі судна в Оманській затоці.
Завдяки цьому світові ціни на нафту залишаються значно нижчими від прогнозів, які звучали на початку конфлікту.
Близько 150 суден зосередилися біля Оману
Активність танкерів у районі Оманської затоки суттєво зросла.
За супутниковими даними Sentinel-1, біля узбережжя Оману перебуває приблизно 150 суден. На початку року їх було близько 40.
Значна частина цих танкерів використовується для перевалки нафти між суднами.
Малі судна доставляють нафту з портів Перської затоки, після чого вантаж передають на великі океанські танкери.
Такий підхід дозволяє великим суднам уникати проходження через Ормузьку протоку та зменшувати ризик потрапляння під атаку.
Ризики розподілили між різними танкерами
Основна мета нової логістики полягає не у скороченні часу доставки, а в мінімізації ризиків.
Прохід через Ормузьку протоку вважається найбільш небезпечною частиною маршруту. Саме тому великі супертанкери класу VLCC залишаються у відносно безпечних районах.
Через небезпечну ділянку курсують менші судна, які перевозять окремі партії нафти.
Після перевалки кілька вантажів можуть об’єднати в один. Великий танкер уже зібраний обсяг нафти доставляє до інших регіонів світу.
Водночас великі судна уникають не лише ризику атак. Для них важливими проблемами залишаються високі страхові премії та небажання частини страхових компаній покривати судноплавство в зоні бойових дій.
Тіньова логістика ускладнює контроль за походженням нафти
Учасники ринку також використовують методи, які ускладнюють відстеження руху суден.
Деякі танкери проходять через небезпечні райони з вимкненими або некоректними системами позиціонування.
Після перевалки «борт у борт» партії сировини можуть змішуватися. У результаті визначити конкретне походження нафти стає значно складніше.
Фактичним місцем завантаження у супровідних документах може зазначатися Оманська затока, де відбулася перевалка.
За інформацією джерел, реальні обсяги такого транзиту можуть бути значно більшими, ніж очікували аналітики.
Через Ормуз все ще проходять мільйони барелів
Попри війну, морський рух через Ормузьку протоку не припинився повністю.
За словами міністра енергетики США Кріса Райта, протягом останнього тижня через протоку проходило близько 9 млн барелів нафти на добу.
До початку конфлікту цей маршрут забезпечував приблизно 20 млн барелів щоденних перевезень.
Таким чином, обсяги транспортування суттєво скоротилися, проте нафтовий ринок не втратив доступ до поставок повністю.
Brent утримується в межах 80–90 доларів
На початку конфлікту експерти припускали, що блокування Ормузької протоки може спричинити різкий дефіцит нафти та підняти ціни до 150 доларів за барель.
Поки що такого сценарію вдалося уникнути.
Тіньові морські маршрути, альтернативні трубопроводи та використання резервів дозволили частково компенсувати падіння традиційних поставок.
У результаті нафта Brent наразі тримається приблизно в межах 80–90 доларів за барель.
Однак ситуація може швидко змінитися, якщо бойові дії в регіоні посиляться або судноплавство через Ормуз буде повністю заблоковане.
Вартість перевезень злетіла до рекордних рівнів
Навіть за збереження постачання сама логістика стала значно дорожчою.
Через атаки та високі військові ризики більшість судновласників не поспішають направляти танкери до Перської затоки.
Для тих, хто продовжує працювати на цьому маршруті, ставки фрахту різко зросли й у деяких випадках наблизилися до 500 тисяч доларів на добу.
За даними ADNOC, від початку конфлікту атакам піддалися 23 судна компанії. Внаслідок інцидентів є загиблий та поранені.
Тіньова система експорту поки що дозволяє нафтовому ринку уникнути найгіршого сценарію. Проте вона працює в умовах постійної небезпеки, а кожна нова атака на судна може вплинути не лише на перевезення, а й на світові ціни та рівень інфляції.
Раніше Тегеран відмовився відкривати Ормузьку протоку без виконання вимог США.
