Кожна людина має свої дивацтва, але кажуть, що у геніїв химерна поведінка перехлюпує всі межі.


Поделиться

Кожна людина має свої дивацтва, але кажуть, що у геніїв химерна поведінка перехлюпує всі межі.

Щойно я дізналась, які особливості вдачі виявляли класики української літератури, то зрозуміла, що наші літературній діячі – зовсім не серйозні вогнеокі «революціонери-демократи» з іконоподібних портретів. Вони цілком «прикольні диваки», причому часом геть безбашені.

Іван Нечуй-Левицький

І першим диваком у нашому списку є Іван Нечуй-Левицький. Відомо, що письменник прокидався та лягав спати у визначену годину. Трапезував тільки вдома у визначений час і ніколи ніде не пив навіть чаю, бо то було не в призначену годину, і могло вибити його із колії.

Ще відомий літератор дуже боявся застудитися, і, збираючись у поїздку, брав з собою пальто та шапку. Ще автор був вельми категоричним щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Дратувала його буква «і» та апостроф (писав «сімя», а не – сім’я). Але найдужче письменник ненавидів букву «й», а саме на кінці прикметників у місцевому відмінку і був за те, щоб писати  «на зелені траві», «у сиві шапці» і запевняв, що так говорить більша частина України. 

Іван Франко

Саме Іван Франко був першим, хто почав носити вишиванку під піджаком – зараз такий стиль у тренді. Тоді ж, за Австро-Угорщини та Польщі, це виглядало дещо дивакувато. Саме через відкрите дивацтво і прямолінійність письменника недолюблювали в колах галицького бомонду.

Приведемо ще один цікавий факт з життя письменника, наприклад, те як він писав вірші. Справа в тому, що Іван Якович майже ніколи не записував віршовану форму відразу, як тільки виникала ідея. Спочатку він довго ходив по хаті, вистукуючи, підбирав ритм до майбутнього вірша, мугикав мелодію. Далі під вже сформовану мелодику підставляв слова, наспівуючи їх. І тільки тоді, коли і мелодія, і текст ставали одним цілим, поет записував своє творіння. 

Ольга Кобилянська 

Книга була для Ольги Кобилянської найголовнішим скарбом з того моменту, як вона навчилася читати. Вона настільки любила книги та читання, що у 18 років вийшла заміж не за конкретного чоловіка, а за його бібліотеку.

Як виявилось, наречений був відомим інтелектуалом і звали його Пан Вробль – декан філософського факультету, який підписував всі табелі Іванові Франку. Ольга Кобилянська називала його «стара мумія». Її не цікавила його особистість, важливо було те, що вона зможе читати книги. Бо ж єдиний шлях для того, щоб щось дізнатися – це книга. 

Тодось Осьмачка

Прозаїк Тодось Осьмачка в житті поводився надзвичайно дивно. Не можна виключати, що він справді був божевільним, проте безперечно письменник грав на публіку – ночував де прийдеться та лякав людей на вулицях антирадянськими лозунгами.

Одного разу Осьмачка привселюдно спитав знайомого біля газетного кіоску, навіщо він читає «їхні газети» і «невже ти їм прислужуєш». Автор неодноразово демонстративно намагався перетнути кордон, а потім ще й написав заяву з проханням випустити його в Галичину чи Канаду.

Ганна ПОТОЧНЯК

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Поделиться
РубрикиПерсона